Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
озвірілий — 1 дієприкметник від: озвірити озвірілий 2 прикметник розлючений … Орфографічний словник української мови
озвірений — а, е, розм. Те саме, що озвірілий 2) … Український тлумачний словник
озвірілість — лості, ж. Стан за знач. озвірілий … Український тлумачний словник
озвіріло — Присл. до озвірілий 2) … Український тлумачний словник
знавіснілий — 1 дієприкметник від: знавісніти знавіснілий 2 прикметник який утратив розум, почуття міри; озвірілий; остогидлий розм … Орфографічний словник української мови
знавіснілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до знавісніти. 2) у знач. прикм. Який знавіснів, утратив розум, почуття міри в чому небудь; озвірілий. || Розбурханий, шалений (про стихійні сили і т. ін.). 3) у знач. прикм. Який дуже набрид, остогид … Український тлумачний словник
лютий — I 1) (дуже сердитий), злющий, затятий, заклятий, роздратований, розлючений, розлютований, роз ятрений, ярий; роз ярений (який утратив самовладання, досяг граничної люті), роз ярілий, озвірілий Пор. безтямний 1), безтямний 2), несамовитий I, 1),… … Словник синонімів української мови
